Українське сільгоспмашинобудування
Нещодавно побував на одній міжнародній аграрній виставці, де обговорювали дорожню карту розвитку вітчизняного сільгоспмашинобудування. Чесно кажучи, більш сюрреалістичної картинки важко придумати: навколо блищать імпортні трактори, обприскувачі та комбайни, а українська техніка зрідка виглядає, як бідний родич.
Про який розвиток галузі можна говорити, якщо посеред Херсона стоїть напівзруйнований машинобудівний завод?! Комбайни і сільгосптехніку ніхто не виробляє, сьогодні 400 осіб сидять без роботи, при тому, що колектив у кращі часи налічував понад 1700 працівників. А це ПДФО за який так ратують тепер після бюджетної децентралізації. У свій час Херсонський машинобудівний завод залучив кращих конструкторів, комбайн " СКІФ-230 пройшов випробування, на його основі можна було розробляти серію. Така ж ситуація і з зрошувальної технікою. Керівництво підприємства вже три роки намагається залучити інвестиції і поставити комбайн на конвеєр. Для запуску виробництва не вистачає 300 млн грн оборотних коштів.
Для нормальної фінансової та бюджетної політики 300 млн грн — це ніщо. Запуск такого стратегічного підприємства — питання економічної політики. Такі компанії — це кровоносні судини, по яких гроші повернутися в державу назад. Проблема, на мій погляд, багато в чому обумовлено відсутністю здорової політики протекціонізму.
Ні, не «азаровщини», коли на догоду олігархам лунали пільги, а політики нормальної підтримки вітчизняного виробника. За великим рахунком, ми сьогодні стимулює імпорт. Наприклад, ввезення іноземної техніки відбувається за нульовою ставкою. Зате комплектуючі українського виробництва, такі як підшипники або двигуни, підпадають під митний тариф — від 2 до 7%.
У цьому питанні нам варто повчитися у Китаю, звідки з року в рік збільшуємо обсяги імпорту. Китайська експансія йде завдяки підтримці державою виробника-експортера. Що нам заважає зробити компенсаторні мита для китайського товару? Вони контейнерами, контрабандою, порушення технічних регламентів завозять сюди свою продукцію. Ми не можемо конкурувати з Піднебесної, з їх промисловістю, адже їм держава частина витрачених коштів у вигляді кредитних компенсаторів повертає назад. Ось це називається державна політика.
Сегодня МВФ запрещает поддерживать АПК. Но давайте быть хитрее. На уровне Кабмина мы не можем этого делать, но в пределах децентрализации местные органы власти способны частично взять на себя такую задачу. Но для этого следует дать ответ на вопрос: кого мы хотим поддерживать — производителей или потребителей. Предоставлять дотации производителю, который создаст продукцию, а потом останется с ней сидеть, или потребителю? На мой взгляд, в первую очередь — потребителю.
З одного боку, нам зв'язує руки МВФ, забороняючи дотування АПК, а з іншого — ми робимо експансію на внутрішньому ринку. Наприклад, створюємо зведені фонди в місцевих бюджетах як компенсатори відсотків за кредитами на сільгосптехніку вітчизняного виробництва, і видавати такий компенсатор за обов'язкової умови фактичного збільшення робочих місць сільгосптоваровиробником. І кожна надана гривня залучить кошти банківського сектора і лізингових фондів.
Таким образом, мы заводим нашу технику к потребителю, он оснащает свой автопарк отечественными ХТЗ, кировоградской сеялкой, херсонским комбайном и оросительной техникой.Заливать миллиона гривен на восстановление предприятий не стоит. И, честно говоря, на это нет средств. В 2016 г. для ГП «Спецагролизинг» на программы финансового лизинга заложили лишь 3,8 млн грн. В прошлом году было в 15 раз больше… Целесообразнее на базе действующих производств создавать лизинговые компании, которые будут на приемлемых условиях поставлять аграриям технику.
Украинскому фермеру «кровь носом» нужна своя техника. Цена отсутствия собственной техники — то, что мы до сих пор не стали, как сказал посол США в Украине аграрной сверхдержавой». Не в последнюю очередь из-за дефицита техники мы ежегодно теряем 5-6 млн т зерна за счет несвоевременного сбора и 1,5-2 млн из несвоевременного посева. Прокатитесь по Польше, вы там увидите кучу тракторов или сеялок местного производства. Да, это не «навороченные»CLAAS или John Deere, но они надежно работают и на порядок дешевле. Я верю, что это время скоро наступит и у нас.
Андрій Гордєєв, народний депутат України, член бюджетного комітету
